Виробники бритв, складаних ножів та аксесуарів: Огляд історії та сучасності

Виробники бритв, складаних ножів та аксесуарів

Останні зміни: 15 березня 2018 року

Список, що подається нижче, базується на матеріалах, отриманих з Deutsches Reichs-Addressbuch (кілька видань, 1900–1942); Solingen und Sein Industriebezirk (видано 1922 року); Rasierklingen-Code (1932); Cutlery & Flatware, Made in Germany (1983); а також з Adressbuch der Stadt Solingen за кілька років між 1892 і 1989 роками.

Записи наразі базуються лише на даних, зібраних у категоріях: 'Rasierapparatefabrik' (виробник безпечних бритв), 'Rasierklingenfabrik' (виробник лез для бритв), 'Rasiermesserfabrik' (виробник небезпечних бритв), 'Taschenmesserfabrik' (виробник складаних ножів); також було використано списки ковалів лез та виробників руків’їв.

Розпочато роботу зі встановлення відповідності виробників і окремих торгових марок, зокрема для кожного знака вказується дата його реєстрації. Це непросто: знадобиться ще чимало часу, щоб завершити роботу, особливо враховуючи, що виробники ножів і бритв — лише окрема частина індустрії виробництва столових приборів та інструментів. Крім того, доступні джерела інформації про торгові марки (незважаючи на можливості онлайн-досліджень, які надає Deutsches Patentamt, http://www.dpma.de) є вкрай обмеженими.

Багато деталей було отримано з Warenzeichenblatt за 1904 рік та Fabrik- und Waren-Zeichen, виданого у шести томах у 1924–1926 роках, але прогалини у покритті залишаються. Крім того, Fabrik- und Waren-Zeichen не надає дат для кожного знака — лише реєстраційний номер. Цю проблему було значною мірою вирішено шляхом створення корелятора номер/дата, який пройшов кілька етапів удосконалення і тепер може передбачати дату реєстрації з точністю «± один рік». Однак залишаються деякі труднощі, переважно через порівняно невелику кількість збережених матеріалів за період до 1919 року; вони зазвичай найбільш очевидні на початку та наприкінці кожного року. Отже, дати, наведені нижче як «1919–20», означають, що знак виник між 1 січня 1919 року та 31 грудня 1920 року; тоді як «1919/20» означає, що реєстрація була обмежена кількома тижнями навколо Нового року 1920 року.

Раптові сплески інтересу до торгових марок і назв брендів спостерігалися наприкінці 1890-х років, коли було прийнято новий закон; на початку 1900-х, коли робилися активні спроби збільшити експорт; одразу після Першої світової війни, коли в 1919–20 роках було помітно стрімке зростання створення дрібних виробництв; і наприкінці 1920-х, перед крахом фондового ринку у 1929 році, коли значення безпечних бритв і змінних лез стало загальновизнаним. Очікувано, під час Першої світової війни, а також у важкі економічні часи початку 1930-х років, було зареєстровано значно менше заявок.

Деякі марки витримали випробування часом, але багато залишалися популярними лише короткий час. Це особливо стосувалося тих, що були пов'язані з певними подіями або особистостями: наприклад, «Admiral Dewey» вшановувала переможця битви при Сантьяго під час іспано-американської війни 1898 року, а «Culebra Cut» – завершення останніх етапів будівництва Панамського каналу.

Також важливо пам'ятати, що, за винятком кількох великих конгломератів, індустрія виробництва інструментів у Ремшайді та виробництва столових приборів у Золінгені була надзвичайно фрагментованою. Широко використовувалася праця надомників. За статистикою 1938 року, Pfeilring-Werke мали 143 працівники «на місці» та 53 Heimarbeiter (надомники); на фабриці J.A. Henckels працювали 1201 особа, ще 144 працювали вдома. Багато менших «виробників» ножів і бритв, зазначених нижче, були радше збирачами деталей, виготовлених в інших місцях.

Торгові марки зазвичай реєструвалися на період десяти років, що могло призводити до несподіваних змін власників під час необхідності поновлення. Деякі переходили у спадок від батьків до синів чи зятів; при розпаді партнерств; при виході окремих майстрів на пенсію або в результаті злиття підприємств. І часто, через порівняно вільний процес реєстрації, кілька реєстрацій одного й того самого знака чи назви могли бути видані одночасно… навіть у тій самій категорії! Це може ускладнювати процес ідентифікації.

На додачу до змін, спричинених «природними» причинами, зникнення деяких майстерень і виробництв було наслідком руйнівних авіанальотів Королівських військово-повітряних сил Великобританії на Ремшайд у ніч з 30 на 31 липня 1943 року та на Золінген 4–5 листопада 1944 року. Великі ділянки історичних «Старих міст» були знищені. У Ремшайді загинуло щонайменше 1063 людини, 194 з близько семисот підприємств зазнали пошкоджень: 107 (переважно малі майстерні) були повністю знищені. У Золінгені загинуло близько 1700 людей, було знищено понад 1600 житлових будинків, і 13 000 людей, включаючи багатьох ремісників, одразу залишили цю місцевість. Друга світова війна стала ударом, від якого багато підприємств так і не змогли оговтатися.

🌻