250 карбованців 1918 року та Українська Директорія
250 карбованців 1918 року. Українська Директорія (14.11.1918 – червень 1920)
Розпад монархій у Німеччині та Австро-Угорщині в листопаді 1918 року призвів до падіння гетьманського уряду Скоропадського в Україні. У ніч на 14 листопада 1918 року у Білій Церкві було створено Українську Директорію на чолі з Володимиром Винниченком, Симоном Петлюрою та іншими. Через місяць Директорія увійшла до Києва.16 січня 1919 року Директорія оголосила війну Радянській Росії, що вимагало масового випуску грошей. У Києві для цього використовували запаси банкнот, надрукованих Центральною Радою та урядом гетьмана.Військова кампанія Директорії зазнала поразки, і 5 лютого 1919 року під тиском радянських військ уряд залишив Київ, тимчасово оселившись у Вінниці. Там як платіжний засіб використовували 3,6% облігації внутрішньої позики. Далі Директорія відступила у Тернопіль, а згодом — у Станіслав (нині Івано-Франківськ).
У кінці лютого — на початку березня 1919 року у Станіславі була надрукована одна з найбільш невдалих українських банкнот — 5 гривень. Її дизайн був складений з елементів попередніх купюр, а сама банкнота поспіхом надрукована на сірому папері. Через неуважність на частині купюр трапилася помилка у написанні слова «гривень» — пропущено літеру «р». Деякі такі купюри потрапили в обіг.
Останнім пунктом перебування Директорії став Кам'янець-Подільський, де вона протрималася майже рік. Тут були випущені нові банкноти, зокрема 100, 250 та 1000 карбованців, надруковані на основі кліше, створених ще за часів гетьмана.
Банкнота у 1000 карбованців вважається однією з найкращих серед усіх випущених в Україні. Її друкували у Києві та ввели в обіг 13 листопада 1918 року. Друк продовжувався урядом Директорії у жовтні 1919 року в Кам’янці-Подільському, а також у 1920 році у Варшаві. Останній випуск документально не зафіксовано.
Походження назви «карбованець»
За однією з версій, слово походить від українського «карбіж» — «робити зарубки на дереві», старовинного способу обліку боргів та господарських розрахунків.За іншою версією, термін виник у XVIII столітті, коли рублеві монети мали косі зарубки (карби) на гурті замість написів, що й дало назву «карбованець».У словнику Даля «карбованець» означає не лише срібний рубль, а й будь-яку дзвінку монету, особливо срібну.Найпоширеніша в Україні версія пов’язує «карбованець» зі словом «карбувати» — «карбувати, чеканити», тобто виготовляти монети чи медалі.Лінгвістично «карбованець» і «рубль» вважають спорідненими словами, обидва походять від давньослов’янського дієслова «рубати» (укр. «карубувати»), що мало значення «робити насічки, зарубки».