Авраам Лінкольн – шістнадцятий президент США, 1861-1865 рр.
Здобув популярність як Великий визволитель американських рабів, на
циональний герой американського народу. Зарахований до числа великих
президентів.
Його діяльність призвела до посилення виконавчої влади та скасування рабства на території США. Лінкольн включив до складу уряду
своїх супротивників і зміг залучити їх до роботи над спільною метою. Лін
кольн був видатним оратором, його промови надихали сіверян і є
яскравою спадщиною досі. Незважаючи на власні сумніви та заперечення лідерів партії, Лінкольн вирішив висунути свою кандидатуру на
другий термін, хоча за останні чотири роки він нажив собі чимало ворогів.
За наполяганням Лінкольна конгрес 31 січня 1865 р. ухвалив XIII поправку до
Конституції США, що забороняла рабство на території країни.
Громадянська війна закінчилася капітуляцією Конфедеративних
Штатів Америки 9 квітня 1865 р. За п’ять днів після закінчення воєн
ни, у день Страсної п’ятниці 14 квітня 1865 р., на виставі “Мій американський кузен” прибічник південців актор Джон Бут проник до президентської ложі та вистрілив Лінкольну в голову. Вранці наступного дня, не
приходячи до тями, Авраам Лінкольн помер, ставши першим убитим
президентом США.
Монета випущена в 2010 р.
Поява в обігу першого президентського долара викликала в
Сполучених Штатах вибух емоцій. Річ у тім, що заради поліпшення ді-знаків художники зняли з монетного поля два девізи, які вважаються
ся у США обов’язковими атрибутами грошей. Це слова “In God we trust”
і “E Pluribus Unum”. Щоб на невеликому за розмірами диску помістити
портрет президента, девізи перенесли на ребро монети, оформивши їх як
гуртовий напис. Однак, як це нерідко трапляється, в обіг по
впала деяка частина монет з ребром, на якому девізи просто за
були викарбувані. За це упущення їх прозвали “Godless Dollar” (англ.
“Безбожний”). Істинно віруючі, а тим паче святенницькі, аме
риканці одразу ж зчинили галас – гідність грошей принижено! Ах, який
скандал!
Тим часом проблема з девізами на банкнотах і монетах США має
свою передісторію, про яку варто розповісти.
Як часто буває, пояснення обставин, за яких у мову американців увійшов вислів “In God we trust”, дає фольклорна байка.
Начебто справа йшла так.
Десь на Дикому Заході, у забігайлівці зі звучним американським на
званням “салун”, загуляв лихий ковбой. Коли настав час розплачуватися
ватися за випите, молодику не вистачило готівки. “Запишіть на мій
рахунок, – сказав він шинкареві. – Я віддам, можете мені довіряти”. “Е, ні, –
відповів шинкар. – Тут ми довіряємо тільки Богові, інші викладають
вають готівку”.
Головна частина останньої фрази англійською звучала так: “In God we
trust, all others pay cash”.
Звісно, як і багато байок про минуле, стосунку до реального
походження девізу ця розповідь не має. Але головне, ті, хто його
придумав, добре знали психологію американців: коли купуєш,
гони монету. Тому вираз “In God we trust” має суто меркан
тильний, торгашеський характер і релігійного підтексту в собі не не
сет. Це вельми тонко помітив Михайло Чернушенко, який опублікував
у журналі “Радонеж” статтю про смислову неоднозначність цього девізу. Він писав:
“Фінансисти не можуть не знати ще одного значення дієслова “trust”: “продавати
в кредит” або “кредитувати”. Тут уже виникає ціла низка ледь не паро
дійних смислів, які, якщо взяти до уваги споконвічно лихварську
природу банківського капіталізму, не такі вже насправді й смішні: “В БОГІ МИ
ПРОДАЄМО В КРЕДИТ”, “В БОГІ МИ КРЕДИТУЄМО ОДНЕ”, “В БОГІ
МИ ПРОДАЄМО В КРЕДИТ ОДНИЙ ДОЛЛАР” тощо, а на папірцях
більшого ґатунку, де фраза “IN GOD WE TRUST” супроводжується зображенням
женням державних установ Вашингтона з відповідним підписом, її
можна вже осмислювати як твердження, що ці установи чи то кредитують,
чи то продають, – звісно ж, “В БОГІ”. Водночас в офіційних поясненнях фраза “In God we trust” набула благо
образності звучання: “У Бога ми віримо”, “На Господа ми сподіваємося”.
Найбільш завзятими прихильниками збереження релігійного деві
за на грошах залишаються ультраконсервативні республіканці. За їхніми
твердженнями, згадування Бога відповідає “традиційним принципам
пам” Америки. Однак ця думка не підтверджена історичними фак
тами. З моменту появи у США власних монет до кінця XIX ст.
національним девізом слугував вислів: E Pluribus Unum. У перекладі
де з латині це звучить як “З багатьох – один” або “Безліч у єдності
стві”. Девіз мав означати одну націю, що утворила з 13 ко
лоній єдиний союз.
У період становлення американської держави свої власні
монети тут карбував кожен штат, але на жодній з них не було
згадок про Бога. Девіз для монети, дизайн якої розробив сам
Бенджамін Франклін, був звернений до британського короля: “Не лізь не
у свою справу” (Mind your own business).
Інший девіз – E Pluribus Unum – суспільству запропонував Томас Джеф
ферсон – людина, що була противником посилення релігійного
впливу на справи держави і яка, за його власним зізнанням,
“звела стіну між церквою і державою”. Уперше слова E Pluribus
Unum з’явилися на монетах у 1798 р., а з 1837-го вони стали обов’язковим
елементом в оформленні монет.
Винести згадку про Бога на національну валюту запропонував
проповідник із Пенсильванії преподобний Воткінсон. Він умовив
міністра фінансів Салмона Чейза запропонувати Конгресу змінити дизайн
монет і внести до нього слово “Бог”, оскільки “це автоматично обе
спечить країні захист Всевишнього”.
Коли Чейз доповів Конгресу про пропозицію, її ухвалили, і
у 1864 р. слова “In God we trust” – “Ми віримо в Бога” – з’явилися на монетах номіналом один, два і три центи.
Згодом пішли далі, і в 1908 р. Конгрес зобов’язав карбувати де
віз “Ми віримо в Бога” на всіх монетах без винятку. Це було зроблено
лано, незважаючи на активну протидію чинного президента
Теодора Рузвельта.
“Я абсолютно впевнений, – писав у 1907 р. Т. Рузвельт своєму другові, – що
карбування нового девізу на монетах не тільки не корисне, а й по-справжньому
шкідливе. Мені здається, що це прояв неповаги, який межує з бого
хульством. Мені здається вкрай нерозумним знецінювати ці слова карбуванням
їх на грошах”.
До середини ХХ ст. девіз “Ми віримо в Бога” займав місце тільки на
монетах. На банкнотах продовжували друкувати слова “E Pluribus Unum”. Становище змінилося, коли з подачі кількох видних конгрес
мінів Конгрес США 84-го скликання ухвалив резолюцію про заміну на всій
національній валюті існуючого девізу “E Pluribus Unum” на новий
вий – “In God we trust”.
Продовжуючи лінію на подальше впровадження релігійної символіки
у світському суспільстві, конгресмен Беннет звернувся до Сенату зі специ
альним листом.
“Я щиро сподіваюся, – писав він, – що Сенат схвалить нашу пропозицію.
У ці дні, коли Америка протистоїть імперіалістичному і матеріалістичному
ському комунізму, який хоче знищити нашу країну, ми повинні шукати
нові шляхи до зміцнення фундаменту нашої свободи. Америка заснована на свободі та
вірі в Бога, на бажанні американців жити згідно з Божими заповідями. Доти,
поки люди нашої країни вірять у Бога, ми непереможні. Щоб постійно нагадувати
нать про це громадянам, ми вважаємо за необхідне помістити на національну
валюту надихаючі слова: “Ми віримо в Бога”.
Сенат затвердив пропозицію, а 30 липня 1956 р. президент Дуайт Ей
зенхауер підписав відповідний закон.
Не варто думати, що багатоконфесійне американське суспільство
ство з однаковою повагою і схваленням ставиться до християнського
виразу, який прикрашає національні грошові знаки. Це дале
ко не так.
У США вже давно лунають голоси, які протестують, щоб посилання на Го
споду друкувалося на грошах. Це, з одного боку, утискає права атеїстів, з іншого – зачіпає мусульман, з третього – не дуже-то вписується
в мораль тієї частини християн, яка негативно ставиться до спроб
кам ставити в один ряд, а вже тим паче пов’язувати ім’я Бога й нікчемний
метал.
Одним із борців зі зростаючим релігійним засиллям у США вважають
тається доктор Майкл Ньюдоу. Серед його вимог – скасувати упо
вання на Бога, зафіксоване на грошових знаках, оскільки воно
порушує права невіруючих або віруючих в інших богів. Раніше
Ньюдоу вже вимагав прибрати згадку Бога з цивільної клятви
вірності США. Адже, клянячись у вірності, протестував Ньюдоу, кожен
американець підтверджує існування Всевишнього!
У 2006 р., у період підготовки до випуску серії доларових монет
з портретами американських президентів, народилася ідея зняти девіз “In
God we trust” з монетного поля. І треба сказати, дизайн монет, звільнений
денний від традиційних фраз “In God we trust” і “E Pluribus Unum”,
виявився вдалим.
Однак на ділі виявилося, що не все так просто. Американці, які пишаються
своїм правом на свободу самовираження, насправді не менш консервативні, ніж британські консерватори або ісламські фунда
менталісти. У 1966 р. пошта США випустила в продаж нову поштову
марку із зображенням президента Вашингтона. Під час підготовки випуску
ска було вирішено його портрет, який прикрашав американські марки з
1847 р., замінити іншим. Марки вийшли у світ і тут же породили бурхливе
обурення в середовищі справжніх патріотів. Їм здалося, що художник
навмисно спотворив риси президента, зобразивши його похмурим і погано ви
голеним.
Даремно поштове відомство на своє виправдання пояснювало, що
марка відтворила портрет Вашингтона, зроблений художником Рем
брандтом Піллом ще за життя президента. Виправдання дії не
мало. Американська громадськість наполягала на тому, щоб її
президенти зображувалися життєрадісними, розумними і красивими. Так
і довелося марку перевидавати.
Схожу реакцію викликало зникнення з монет девізу “In God we
trust”. З’явилася навіть версія, що на Монетному дворі припустилися помилки
ку. Звертати увагу на те, що обидва традиційні девізи перенесені
з монетного поля на ребро монет, захисники традицій не захотіли.
Рішення про зміну оформлення грошових знаків викликало хвилю
критики з боку християнських лідерів Америки. На їхню думку, по
вшановувати пам’ять президентів можна і навіть потрібно, але тільки от не за рахунок
виносу на поверхню ребра релігійно-національного девізу країни.
Найбільш завзяті противники змін стверджують, що це рішення
ухвалено під тиском атеїстів, які всіляко намагаються видавити
християнську складову з американської дійсності.
І все ж вісім президентів США – від Джорджа Вашингтона до Ван
Бюрена – опинилися на “безбожних” монетах.
Проте врешті-решт Монетний двір не витримав суспільного
тиску, і металевий долар із портретом 9-го президента
США Гаррісона було викарбувано з написом «In God we trust».
У девізу «E Pluribus Unum», який набагато ближчий до світського
суспільства, впливових захисників не знайшлося, і він залишився у вигляді гур
тового напису на ребрі президентських монет.
Так монети США стали однією зі сфер суспільного життя, у яких відобразилася загострена боротьба за рівність прав атеїстів і віруючих
щих. Є й інші поля, де така боротьба протікає в не менш гострій
формі.
Як повідомив у 2008 р. сайт газети Chicago Tribune, 57-річний житель
американського міста Сіон (передмістя Чикаго) Стів Кройшир звернувся
ся до суду з проханням дозволити йому змінити ім’я на девіз США «In God we
trust». За словами позивача, він хотів би, щоб його нове ім’я символізувало
вало допомогу, яку Господь надавав йому у важкі моменти життя. Крім того,Кройшир стурбований тим,
що внаслідок зусиль, яких останнім часом докладають атеїсти, американський девіз на дол
ларі з міркувань політкоректності може зникнути.
При цьому ревні християни-американці всупереч декларованій
мій віротерпимості демонструють нестримний фанатизм у боротьбі
з інакомисленням. Так, деякі жителі Ешвілла (штат Північна Ка
роліна) погрожують судом члену міської ради Сесілу Ботуеллу, який дотримується атеїстичного світогляду. Як пише USA
Today, консерватори знайшли в конституції штату положення про заборону
невіруючим, які “заперечують існування Всемогутнього Бога”,
обіймати офіційні посади, і намагаються домогтися усунення Бо
туелла з посади. Їх абсолютно не хвилює те, що 59-річний Бо
туелл, представник демократичної партії, був обраний у міську
раду в 2008 р. на природозахисній платформі, яка припала
до душі жителям Ешвілла. Вірян схвилювало те, що, складаючи
присягу, Ботуелл використовував альтернативний варіант офіційної
клятви, що не вимагає використання Біблії та не містить згадки про
Бога.
Наприкінці 2009 р., як передало інформаційне агентство CNN, ате
істичні організації започатковували в Нью-Йорку нову рекламну кам
панію. Рекламу безбожництва було розміщено на жвавих станціях метро по всьому Мангеттену. “Мільйон ньюйоркців доброчесні без
Бога. А ви?” – запитував американців напис на плакатах із зображенням неба і хмар.
Кампанія переслідувала три мети: по-перше, зміцнити статус не
віруючих нью-йоркців у суспільстві, по-друге, стимулювати суспільно
ственні дебати про співвідношення релігії та моралі, а також залучити
в атеїстичні групи міста нових прихильників. Джон Рафферті,
президент Світського гуманістичного товариства Нью-Йорка, однієї з
восьми організацій, що беруть участь у кампанії, наполегливо наголошує на тому, що таку рекламу не слід розглядати як антирелігійну.
озну.
Аналогічні рекламні плакати з’явилися свого часу і на бри
танських автобусах. Відразу ж на неї обрушився потік гнівних претензій
віруючих, які визнали рекламу образливою.
Пояснюючи свою позицію, Комітет рекламних стандартів Великої
британії зробив заяву, що фрази про те, що “Судячи з усього,
Бога немає. Досить турбуватися, насолоджуйся життям!”, не порушують
законодавства про рекламу.
Британська антирелігійна рекламна кампанія була організована
журналісткою Еріан Шерін, яка побачила на лондонських автобусах
цитату з Біблії. “А чому не можна висловити іншу точку зору”, – Крім того, Кройшир занепокоєний тим, що внаслідок зусиль, яких останнім часом докладають атеїсти, американський девіз на дол
ларі з міркувань політкоректності може зникнути.
При цьому ревні християни-американці всупереч декларованій
мій віротерпимості демонструють нестримний фанатизм у боротьбі
з інакомисленням. Так, деякі жителі Ешвілла (штат Північна Ка
роліна) погрожують судом члену міської ради Сесілу Ботуеллу, який дотримується атеїстичного світогляду. Як пише USA
Today, консерватори знайшли в конституції штату положення про заборону
невіруючим, які “заперечують існування Всемогутнього Бога”,
обіймати офіційні посади, і намагаються домогтися усунення Бо
туелла з посади. Їх абсолютно не хвилює те, що 59-річний Бо
туелл, представник демократичної партії, був обраний у міську
раду в 2008 р. на природозахисній платформі, яка припала
до душі жителям Ешвілла. Вірян схвилювало те, що, складаючи
присягу, Ботуелл використовував альтернативний варіант офіційної
клятви, який не вимагає використання Біблії і не містить згадки про
Бога.Наприкінці 2009 р., як передало інформаційне агентство CNN, ате
істичні організації розпочинали в Нью-Йорку нову рекламну кам
панію. Рекламу безбожництва було розміщено на жвавих станціях метро
по всьому Мангеттену. “Мільйон ньюйоркців доброчесні без
Бога. А ви?” – запитував американців напис на плакатах із зображенням неба і хмар.
Кампанія переслідувала три мети: по-перше, зміцнити статус не
віруючих ньюйоркців у суспільстві, по-друге, стимулювати суспільно
ственні дебати про співвідношення релігії та моралі, а також залучити
в атеїстичні групи міста нових прихильників. Джон Рафферті,
президент Світського гуманістичного товариства Нью-Йорка, однієї з
восьми організацій, що беруть участь у кампанії, наполегливо наголошує на тому, що таку рекламу не слід розглядати як антирелігійну, а не як антирелігійну.Аналогічні рекламні плакати з’явилися свого часу і на брі
танських автобусах. Відразу ж на неї обрушився потік гнівних претензій
віруючих, які визнали рекламу образливою.
Пояснюючи свою позицію, Комітет рекламних стандартів Великої
британії зробив заяву, що фрази про те, що “Судячи з усього,
Бога немає. Досить турбуватися, насолоджуйся життям!”, не порушують
законодавства про рекламу.
Британська антирелігійна рекламна кампанія була організована
журналісткою Еріан Шерін, яка побачила на лондонських автобусах
цитату з Біблії. “А чому не можна висловити іншу точку зору”, – вирішила вона. Незабаром автобуси, прикрашені аналогічними написами,
вийшли на вулиці Вашингтона і Барселони.
А ось італійським атеїстам не вдалося розмістити на генуезьких ав
тобусах рекламу, що заперечує існування Бога. Місцева рекламна
агенція відмовилася приймати замовлення на виготовлення щитів із написом
сью: “Погана новина в тому, що Бога немає. Хороша новина – ми його
не потребуємо”.
Як вважають організатори кампанії, агентство відмовилося від замовлення
під тиском влади та Римо-католицької церкви. На думку голови Спілки наукових атеїстів і агностиків Італії, “ніде в Євро
пе вплив церкви на політику і повсякденне життя не відчувається так
сильно, як в Італії”.
Хоч би як там було, сьогодні “Godless Dollars” уже стали реально
стью. За деякими даними, таких монет налічується близько 50 тисяч,
і нумізматична вартість кожної сягає приблизно 40-60
доларів. Також відомі монети з гладким ребром із зображенням
Дж. Адамса, щоправда, в меншій кількості. Кожна монета серії є
ся законним платіжним засобом.
