Деньє було дуже практичною монетою для раннього Середньовіччя, коли ще переважав бартер, а люди розглядали монети лише як засіб обміну невеликих надлишків сільськогосподарської продукції на дрібні гроші. Деньє залишалося стандартною грошовою одиницею протягом майже шести століть. У 793 році Карл I Великий збільшив вартість деньє на третину. У міру того, як імперія Карла розросталася, його монети копіювалися у вигляді денара на Балканах (від нього походить динар, що використовується й сьогодні в Сербії), денаро в Італії та динеро в Іспанії. Деньє також слугувало зразком для пенні, який починаючи з IX століття «помандрував» з Англії до Скандинавії та Північної Німеччини. Пенні сприяв появі в німецьких державах пфенніга, у Польщі — феніга (у польській нумізматиці термін «феніг» застосовується щодо монет, викарбуваних у німецьких державах; подібну ж місцеву монету прийнято називати «денаром». — Прим. ред.), у Фінляндії — пенні.
До XI століття деньє оберталося переважно у Франції, де його карбували на численних монетних дворах — королівських, баронських, церковних. Відсутність великих монет створювала певні незручності та призвела до запровадження гроша (gros французькою — «великий») королем Людовіком IX (1226–1270). Ця монета поширилася по Європі в різних формах — grote, groat (грот), groschen (грош), groszy (гроші), grush і навіть турецький kurus (куруш).
